Дуже страшне кіно (2000)

Вечір починався так буденно, що ніщо не віщувало кошмару. Тишу в будинку розірвав телефонний дзвінок. Незнайомий голос у слухавці розгублено запитував когось, але вже через пару фраз у його тоні з'явилася моторошна нотка. Це був не той, хто потрапив не туди. Це був той, хто шукав саме її. Спочатку Дрю Деккер просто відчула легку тривогу, мурашки пробігли по шкірі. Але з кожним новим словом незнайомця повітря навколо ставало густішим, а його шепіт перетворювався на відверту погрозу. Він знав про неї все: що вона зараз одна, як розташовані кімнати в її будинку, що вона щойно налила собі чай. Усвідомлення вдарило, як обухом по голові, — він не в трубці. Він дивиться на неї з темряви за вікном. Серце вистрибувало з грудей, коли вона, кинувши телефон, в паніці вилетіла з дому. Холодне нічне повітря обпекло легені. За спиною — важке, прискорене дихання і тупіт ніг по асфальту. Він був уже поруч, його тінь наздоганяла її з кожним кроком. Крізь пелену страху і сліз Дрю побачила вдалині вогні машини, що наближалася — промінь надії! Вона майже була біля мети, рука вже тягнулася до світла... Удар був сліпуче яскравим і оглушливо тихим. Метал зіткнувся з тілом, відкинувши його на узбіччя. В останню мить, перш ніж свідомість поглинула темрява, вона встигла розгледіти за кермом знайоме, спотворене жахом обличчя власного батька.