Володар перснів: Персні влади (2022)

Минули сотні років з того часу, як Середзем'я позбулося Моргота, цього втілення темряви, і його полчищ. Здавалося, світ зітхнув з полегшенням. Старі кошмари зблідли, перетворилися на казки для неслухняних нащадків, а люди, ельфи і гноми вважали за краще вірити, що чорна сторінка назавжди перегорнута. Зло переможене, можна розслабитися і насолоджуватися світанком, який не затьмарений димом пожеж. Але не всі купилися на цю затишну картинку. Ельфійка Галадріель, хоч і була молода за мірками свого народу, пам'ятала ту жорстоку війну. Вона сповна відчула горе. Брат загинув у тій м'ясорубці, і його втрата залишила в її душі незагоєну рану. Поки інші наївно вважали, що загроза канула в Лету, Галадріель відчувала нутром, що це не кінець. Це лише затишшя, і посіпаки Моргота не зникли. Вони затаїлися в глибоких підземеллях і в тінях дрімучих лісів, зализуючи рани і вичікуючи момент, щоб знову вдарити. Найхитріший і найнебезпечніший серед них Саурон. Його ім'я вимовляли пошепки, але багато хто вважав його лише ще одним переможеним лиходієм. Поки родичі мріяли про блаженний Валінор, обитель вищих істот, де можна було б спочивати на лаврах вічність, Галадріель стояла перед вибором. Поплисти в земний рай і забути про минуле, або залишитися в ще не до кінця загоєному Середзем'ї.